У Вихвостові Тупичівської ТГ на Городнянщині вже переконалися: найкращий урожай пізньої капусти — із розсади місцевої гімназії. Бо вона вирощена з дотриманням усіх агротехнічних вимог у сучасних теплицях із полікарбонатним покриттям. Розсаду купують охоче. І хоч її продаж — не шкільний бізнес, а благодійна ініціатива для підтримки дитячої праці та розвитку шкільного осередку овочівництва, для учнів це самостійно зароблені кошти.
Теплиці (їх дві), система крапельного поливу, касети для вирощування розсади, дегідратори для контролю вологості — не якийсь там ширвжиток. Усе якісне — від відомого українського виробника «Green house Dnipro». Їх заклад отримав у 2023 році завдяки європейському гранту — в рамках проєкту «Інтеграція сталого розвитку в Україні відповідно до Європейського зеленого курсу».
— Подали на конкурс свою розробку щодо практичного навчання школярів, вирощування городини, розсади — і перемогли, — розповів директор гімназії Микола Силенко.
Відтоді створення проєктів для участі в міжнародних конкурсах, програмах міцно увійшло в практику закладу. Одним із вагомих результатів такої діяльності директор називає відкриття в минулорічному листопаді освітнього центру «Вулик». Ініціативу було запроваджено в межах багаторічної програми стійкості 2024-2026 років (MYRP), яка фінансується фондом ООН, що підтримує розвиток освіти в надзвичайних ситуаціях і тривалих кризах. Цифровий та інтерактивний простір для навчання, позашкільного розвитку, дозвілля та соціалізації розмістили в приміщенні старої шкільної майстерні. Раніше вона використовувалася в основному як склад, але завдяки перемозі проєкту там зробили масштабний ремонт.
— Подавали ще один — на облаштування спортзали в Будинку культури. Та він не пройшов. Мабуть, було забагато розробок від одного закладу, — усміхається Микола Іванович. — Тепер ми подаємо їх рідше. Але отримуємо більше.
— Поділіться досвідом — що дає шкільному проєкту шанс на перемогу?
— У першу чергу він має бути актуальним та обґрунтованим. Із результатами опитування учнів чи батьків. Донори цінують ініціативи, які йдуть від самих дітей. У нас таке постійно. Вносимо в проєкт ідеї учнів, навіть якщо вони, на перший погляд, не вписуються в загальну концепцію. Так, наприклад, було з батутом. Прислухались до дітей — внесли в план. І отримали схвалення. Тепер уже важко уявити ігрову зону без батута.
Неабиякий шанс на перемогу мають також проєкти, що продовжуватимуть жити після того, як закінчаться грантові гроші, а також ті, що забезпечують психологічну підтримку дітей. Сьогодні це створення кімнат емоційного розвантаження, проведення занять з арттерапії, тренінгів із мінної безпеки.
— Можете проілюструвати це на конкретному прикладі?
— 12 серпня ми відкрили вуличний простір «Єднання». Ре-алізація цього задуму стала можливою завдяки ГО «Агенція міських ініціатив» — у рамках проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР Єднання за співфінансування ЄС та Фундації Міндеру.
Роботу почали з опитування — учні, батьки, мешканці села самі мали вирішити, яким має бути цей простір. Потім працювали групами. Учасники вносили пропозиції щодо облаштування, розміщення зон відпочинку, захищали свої ініціативи. Це була творча натхненна робота. У кінцевому рахунку вирішили створити дитячий майданчик із пісочницею, встановити альтанку, криту гойдалку, лавочки тощо. Це мала бути територія для відпочинку дорослих і для активності дітей.
Потім були толоки — гуртом прибирали і вирівнювали ділянку, сіяли і висаджували квіти, встановлювали обладнання. Так простір поступово ставав не просто новою локацією, а символом єдності та небайдужості громади.
Знадобилося природне каміння для облаштування місця біля декоративного містка — привозили в кого що було. Виникла потреба встановити турнікет — вертушку на вході (щоб не заходила худоба), звернулися до місцевого СТОВ «Віра». І нам не відмовили.
Згуртувала людей і спільна робота над створенням фотозони «Крила». На вирівняну і заґрунтовану стіну художники-волонтери нанесли контури великих крил, і кожен бажаючий розфарбовував на них «свою» пір’їнку.
— Зараз організувати людей на таке непросто. Як вам вдається?
— Робимо це вже не перший рік. Починали з того, що пропонували батькам і дітям спільні заняття — наприклад розписувати крашанки до Великодня.
А дітей дуже згуртували сад Перемоги, алея Незламності. Дерева висаджували разом. Саджанці волоських горіхів для алеї подарував випускник нашої гімназії, який зараз захищає країну.
Тому простір «Єднання», за великим рахунком, почав діяти ще до його офіційного відкриття. Скажімо, дізналися, що одна з молодих мам уміє плести припинди (етнічні українські паски-фартухи з бахромою. — Авт.), — зразу організували майстер-клас. Перед цим усі охочі навчалися робити квіти з атласних стрічок. Їх, а також інструменти та декор отримали за допомогою ГО «Агенція міських ініціатив».
— А сільська рада підтримує ваші ініціативи?
— Постійно. При облаштуванні вуличного простору допомогли з вирівнюванням ділянки, придбали туї для озеленення. Вони ще невеликі. Зате розрослися чорнобривці — красиво.
Розповідаючи про плани, Микола Силенко в першу чергу називає створення муралу на одній зі стін гімназії.
— Він задуманий на честь захисників і захисниць України. Перед тим як подавати заявку на участь у проєкті, запропонували мешканцям села опитування: що має бути зображене на муралі — портрети загиблих, силуети захисників, державні символи? Вже є перші напрацювання.
— А яка нова ідея надійшла від дітей?
— Встановити в новому вуличному просторі водяну рамку, щоб було де освіжитись у спеку. Вони вже проводять там багато часу.
1 вересня у Вихвостівській гімназії сядуть за парти 104 учні.
— Дуже хочеться, щоб для кожного з них роки, проведені в нашому закладі, стали одними з найкращих спогадів у житті, — каже директор.
Голова громади Лариса Шовкова називає його ідейним натхненником новацій. Далі їх має бути ще більше, бо в Миколи Силенка та його команди вже немало задумів, які вони планують реалізувати за допомогою міжнародних донорів.
А сам він є донором у прямому значенні слова. Нинішнє літо теж почав і закінчив донацією крові.
Марія ІСАЧЕНКО,
с. Вихвостів на Городнянщині.
Фото з альбому Миколи Силенка та із сайта Вихвостівської гімназії
