У Гнідинцях Варвинської громади (Прилуцький район) ще з початку повномасштабного вторгнення люди організувалися плести маскувальні сітки для наших захисників.
— І досі цим займається наш кістяк: в основному це працівники старостату, робітники з благоустрою, у міру можливостей долучаються працівники установ, приходять допомагати багато небайдужих пенсіонерів, — розказує староста Гнідинцівського старостинського округу Ольга Ситник.— Спочатку плели з чого було — з усяких підручних матеріалів. Білі простирадла фарбували. Але хлопці-військові казали, що сітка з них після дощу линяє і взагалі важка. Ми зрозуміли, що зручніше плести зі спанбонду. Сітки виходять легенькі. І хлопці кажуть, що такі кращі. Так ми облюбували спанбонд і вже три роки плетемо з нього.
Попервах усе робили вручну. Вечорами збиралися, нарізали тканину на смужки. Розвозили і по домах, хто міг — різав. Потім зносили і з них плели.
А якось у фейсбуці побачили відео, де люди нарізають тканину саморобним верстатом. Мій знайомий, Артем Крупський, узяв метровий рулон і під нього теж змайстрував такий апарат. О першій ночі скинув мені відео, де вони з дружиною вже випробовують цей верстат. Він працює за принципом колодязя: крутиться ручка, наче витягаєш відро води, тканина із сувою викручується і двадцятьма ножами нарізається на п’ятисантиметрові стрічки. Тепер до нас їздять нарізати тканину представники різних волонтерських осередків.
А одного вечора побачила і цей, як я його називаю, агрегат. І майже одночасно таке ж саме відео скидає мені Віталій Божко: «Я можу вам таке зробити. Хочете?» Віталій і сам — атовець-доброволець із 2014 року, служив у 1-й танковій Сіверський бригаді, брав участь у боях за Чернігів. Його син теж став військовим.
Сергій Божко (позивний Серпень) після служби дільничним офіцером у Прилуцькому відділі поліції вступив на службу за контрактом у липні 2018-го. Свій другий контракт підписав за пів року до повномасштабного вторгнення із 30-ю ОМБр. Служив на посаді оператора протитанкового взводу імені князя Костянтина Острозького. Загинув 22 травня 2022 року на Донеччині, фактично самотужки відбиваючи атаку росіян. Посмертно йому присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
— Віталій нам дуже багато допомагає. У нього золоті руки! Торік його дім зайнявся від димаря, то новий дах він зробив сам. Допоміг і відновити покрівлю людям, у яких будинок розкрило буревієм.
Подзвонивши, Віталій розказав, що цей агрегат, який зачепив мене у відео, працює за таким самим принципом, як крутять домашню ковбасу: сітка надівається на кожну трубку, в трубку йде тканина, прив’язується, стягується сітка разом із тканиною, і стрічки автоматично заводяться в кожне вічко.
Зробив Віталій цей агрегат за день (усі матеріали в нього були), назавтра вже привіз. Він настільки пришвидшив нашу роботу! Раніше одну сітку ми втрьох робили три-чотири дні. Якщо плели велику, то треба було вгорі прив’язувати, на стіл залазити, плести зі столу, тоді внизу… Одне слово, багато мороки.
А з новим агрегатом дві дівчини дві сітки (кожна розміром 7 на 9 метрів) зробили за три дні. Класна штука! І то — це ж перший день поки розібралися, як правильно робити (велику сітку треба надівати двічі: спершу один бік заплести, потім другий). Далі справа пішла швидше. Загалом за допомогою нових пристроїв ми за 10 днів сплели 8 маскувальних сіток. А всього з початку вторгнення зробили їх уже 163. Дякую всім, хто долучається як фінансово, так і фізично!
Аліна КОВАЛЬОВА,
с. Гнідинці Прилуцького району.
Фото надане Ольгою Ситник