У селі Звеничів на Ріпкинщині тривають карантинні обмеження через сказ собаки. У загрозливу зону також потрапила територія в радіусі трьох кілометрів від Звеничева, а це село Развинівка Тупичівської ТГ та угіддя мисливських господарств.
— Сказ виявили в моєї Грети, — зітхає мешканка Звеничева Ірина Миколаївна (прізвища попросила не називати). — Дуже жаль собаку… Грета була лагідною, доброю і відданою. Її та ще шістьох цуценят я минулого року знайшла покинутими неподалік від села, коли поверталася з роботи. Вони були ще зовсім маленькими. П’ятьох я роздала людям, а двоє — Грета і Тедді — залишилися в нас.
23 лютого близько сьомої ранку Ірина Миколаївна з чоловіком побачили у вікно, як на їхній двір зайшов єнот і зразу кинувся до вольєра із собаками. Їх усередині було троє — Грета, Тедді та Чимка.
— На вигляд єнот був нормальним. Якби я не бачила, як він кидається на той вольєр, то подумала б, що тварина просто зголодніла і шукає щось поїсти, — говорить Ірина Миколаївна. — Першим до сітки вольєра підбіг Тедді. Єнот став кидатися на нього, тож собака кинувся у відповідь, придушив єнота лапою. До них підбігли і Грета з Чимкою. Вони теж почали смикати єнота лапами. Коли собаки його нарешті відпустили, єнот просто впав за сіткою і не рухався. Звісно, ми розуміли, що з ним точно щось не так, а тому одразу ж повідомили про цей випадок у ветеринарну службу. Всіх наших собак провакцинували. Проте, як виявилося, Грета таки захворіла… Та ми про це дізналися пізніше, адже класичних ознак сказу в неї не було. Як і потрібно в таких випадках, після вакцинації ще десять днів ми тримали собак закритими у вольєрі і спостерігали за їхньою поведінкою. Все було добре. Я постійно до них заходила, годувала. Лише звернула увагу на те, що Грета зовсім до мене не підходить, хоча раніше завжди першою лащилася, коли я приходила з роботи додому. А тут відійде вбік і дивиться. Якщо чесно, спочатку подумала, що то вона ображається на мене через вакцинацію, бо я тримала її, коли ветеринар робив укол.
Навіть на десятий день жодних тривожних ознак у собак не було, про це я сказала ветеринарам. І аж на 16-й день (!) після тієї події я помітила, що Греті важко їсти. Було враження, що вона з трудом ковтає їжу. Ввечері 11 березня я повернулася з роботи і побачила, що Грета сидить із відкритим ротом, у якому чомусь земля. Я подумала, що в горлі або в зубах собаки застрягла кісточка, вона її намагалася дістати лапою, звідти й земля. Попросила знайому, яка має фах ветеринара, допомогти. Удвох ми наділи рукавички і відкрили пащу собаки, щоб знайти причину дискомфорту, але нічого підозрілого не побачили. Грета ж фактично зовсім перестала їсти. Я вирішила ізолювати її від інших собак, а тоді зайшла в Інтернет і почала читати про ознаки сказу, які можуть бути не такими очевидними, як, наприклад, агресія, боязнь води чи світла. І знайшла — параліч щелеп і горла. За кілька днів Грети не стало. На дослідженні підтвердився сказ.
Родині, а також їхній знайомій, яка допомагала рятувати Грету, довелося пройти вакцинацію від сказу, та найбільше їх печалить загибель собаки.
— Кожен наш пес — це ж фактично член родини. І для нас це трагедія, що Грети вже немає. Навіть із такою важкою хворобою вона жодного разу не кинулася на нас, не вкусила, а навпаки — мовчки віддалилася.
У Звеничеві вже звикли до того, що дикі тварини заходять у село. Зовсім поряд тут чагарники, тож лисиці і зайці — постійні «гості» в місцевих домогосподарствах. А ось єнотів у селі бачать нечасто.
— Добре, що ми тоді побачили того єнота у вікно. Бо якби він міг десь утекти згодом, то навіть і не здогадувалися б, що з нашими тваринами щось не так, — наголошує Ірина Миколаївна. — Тож зараз усі, хто живе недалеко від лісу, мають бути дуже уважними та обережними!
Катерина ДРОЗДОВА,
с. Звеничів на Ріпкинщині.
Фото з Інтернету
ДО ТЕМИ. Сказ — це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему і передається через укуси або ослинення хворими тваринами. Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу в державних ветеринарних установах. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.