— Кілька номерів тому ви в «Гарті» закликали писати вам про своїх рідних, якщо їхня історія варта публікації, — зателефонувала на редакційний номер 37-річна чернігівка Юлія Боднар. — Можна розказати про свою бабусю? Розповідь про нашу Надію в її улюбленій газеті буде для неї чудовим сюрпризом до 80-річчя.
Звичайно ж, ми радо виконуємо це прохання.
— Моя бабуся, Надія Іванівна Промишляк, народилась 1 вересня 1945 року. Усе життя мешкає в селі Мильники Ніжинського району, — розповідає Юлія про рідну людину. — Вона дуже любить «Гарт», давно його передплачує, бере участь у конкурсі передплатників — чекає, що їй пощастить виграти. Недавно прочитала статтю з назвою «Про моє життя можна цілу книжку написати» і сказала: «Про моє — також!» Тоді я й задумала порадувати бабусю до її ювілею з допомогою вашої газети.
Бабусі випала нелегка жіноча доля. Дітей їй судилося ростити практично самій. Їх у неї четверо: Людмила (це моя мама), Ольга, Тамара і Юрій, у нього сьогодні день народження (говоримо 27 серпня. — Авт.). Юрій — наймолодший, йому виповнилося 39 років, адже бабуся його народила майже в 41.
Також у неї восьмеро онуків: у кожної дочки — по двоє дітей (в усіх — хлопчик і дівчинка), а в сина — два хлопчики. І є в бабусі вже п’ятеро правнуків.
Щодо її дітей, то моя мама живе в Чернігові, де я народилась і виросла, а після школи на подальше навчання поїхала в Київ і залишилася там. Зараз приїжджаю то до мами в Чернігів, то до бабусі в Мильники. Ольга живе з бабусею по сусідству (через дві хати). Тамара — у Великій Кошелівці.
Юра з дружиною і синами якийсь час мешкали з бабусею, а зараз переїхали в Бориспіль. Та до бабусі часто приїжджають. Юрині хлопці постійно рвуться туди, їм більше подобається в селі. Як і нам, іншим онукам, колись у дитинстві. Ми проводили в Мильниках кожні канікули, тільки-но випадала можливість — їхали туди. Допомагали, бо в бабусі завжди була купа роботи. Навіть їздили підсобляти їй на фермі, нам це дуже подобалося. Бабуся з 16 років трудилася в колгоспі дояркою. На пенсію пішла в 55. Ветеран праці.
Вона трудолюбива, бойова і витривала. Ніколи ні на що в житті не скаржилася. Завжди в неї гарний і позитивний настрій незважаючи ні на що. Постійно жартує. У бабусі дуже дзвінкий і заразливий сміх. А ще вона гарно співає, це в неї — від матері (прабабуся теж мала хист до співу). У селі на свята бабуся співала з подругами в хорі, її багато куди запрошували на весілля, проводи, дні народження, інші заходи.
Вона не просто співає, а й із молодості грає на косі — співаючи, у такт стукає по ній палицею. Ідею гри на цьому господарському інструменті як на музичному перейняла від свого батька Івана. Каже, вже й не пригадує, коли вперше взяла до рук косу — на якійсь гулянці десь у 70-х роках.
Скільки я бабусю пам’ятаю, на всі свята — хоч удома, хоч у кафе — вона приносить із собою ручну косу (без держака), замотавши її в рушник або тканину. Коли ми збираємося на родинні застілля, всі бабусю перепитують: «Ви брали косу?»
Юлія надсилає відео, на якому Надія Іванівна акомпанує чернігівському артистові Ігорю Хоніну, який співає на 60-річчі її старшої дочки Людмили.
— Ми кілька разів запрошували Ігоря виступити на наших сімейних святах. Коли він уперше побачив бабусину гру, то здивувався: «Я такого ще не бачив!» І потім щоразу відзначав цей її незвичний талант.
На цьому відео, закінчивши свій спів, Ігор Хонін сказав: «Ви знаєте, друзі, за останній час я бачу багато людей, але цю бабусю згадав (ми бачилися на весіллі) і її точно не забуду! Давайте поаплодуємо їй за такий старовинний вид мистецтва, це потужно!»
У свої 80 бабуся ще їздить велосипедом, обробляє город, не чекаючи ні від кого допомоги, — розраховує на власні сили. Поки хтось приїде їй на поміч — вона вже посадила-пополола, насушила сушок. У неї є така прикольна тачка — це велика дитяча машинка з кузовом, яка залишилась від онуків. Ото вона в той кузов чогось навантажить і потихеньку везе.
Бабуся завжди гостинна, з радістю і щедрістю зустрічає гостей. Обов’язково всіх запрошує до столу і чимось пригощає. З порожніми руками нікого з хати не випускає. Дуже смачно готує, пече. Паски в неї завжди найсмачніші!
Дякуємо Юлії за таку теплу розповідь про її бабусю! І також сердечно вітаємо ювілярку з її 80-річчям! Зичимо Вам, шановна Надіє Іванівно, ще довго мати таке ж сталеве, як коса, здоров’я і гострий, як її лезо, розум! Нехай музика в серці не стихає і коса співає! Многая Вам літа, Надіє Іванівно!
Аліна КОВАЛЬОВА,
с. Мильники Ніжинського району.
Фото з альбому Юлії Боднар
P. S. Як бачите, шановні наші читачі, «Гарт» свої обіцянки виконує! Нам розказали — ми написали. Адже прагнемо не одностороннього, а взаємного спілкування з вами. Отож повідомляйте і ви нам про непересічні долі або незвичні захоплення ваших рідних та близьких на вайбер за номером
(098) 741-88-51, а ми залюбки розповімо про них на сторінках газети.