Про таких, як він, кажуть: «позитивний в усіх сенсах» і «розумний не за віком». Чернігівець Вадим Гавриленко (на знімку) ще зі школи поєднує навчання, написання науково-дослідних робіт, квітникарство/овочівництво і селекційно-насінницьку діяльність. Зараз йому 19 років, і його колекція насіння помідорів уже налічує до 300 сортів. Вадимове насіння томатів розходиться не лише всією Україною, а й далеко за її межами.
Від пеларгоній — до помідорів
Уже третій рік Вадим курсує між трьома населеними пунктами: рідним Черніговом, де живуть його мама (працює перукарем) і вітчим (став до лав захисників), Києвом, де навчається на третьому курсі вишу, й селом Слобода Чернігівського району, де проводить найбільше часу.
— Там живе моя бабуся по маминій лінії, а трішки далі — мій тато, який займається сільським господарством (тримає корів). До нього на сезон приїжджають його батьки, які повертаються у свій дім в Чернігові лише на зиму, — каже Вадим. — Саме в тата у Слободі — і моя ділянка городу. Із 30 соток 10 я щороку виділяю під овочеві культури. Вирощую пасльонові — помідори, баклажани, перець.
Ними він зацікавився ще в 10 років.
— Любив у селі дивитися, що в кого росте. Більш серйозно я цим захопився у 8-му класі — взимку 2020-го гортав стрічки соцмереж і сподобалося читати про городництво, овочівництво, став підписуватися на такі групи.
Почався ковід, ми перейшли на дистанційне навчання. Весь час дома. Було нудно. І я вирішив чимось займатися після онлайн-уроків. У колекціонерки з Кіровоградщини на свої заощадження замовив насіння помідорів, спробував саджати. Почав із «киянки» та інших, можна сказати, базових сортів.
Уже у 2021-му я вийшов на найвідоміших українських колекціонерів, серед них — Тамара Проскурня з Березані на Київщині, в якої понад три тисячі сортів помідорів (до неї їжджу на практику), і Катерина Бойко з Білої Церкви. Дружу і з колекціонеркою з Чернігівщини — Надією Мольченко з Козелеччини. Взагалі я із самого дитинства люблю спілкуватися з дорослими, маю багато знайомих, яким за 40 років.
Коли в мене повністю пройшов вегетаційний сезон (від висадки культур до збору врожаю), я все побачив, зібрав насіння і воно вже пішло замовникам по всій Україні та навіть у Грузію, Молдову, Німеччину, Литву, Латвію.
— Звідки там про тебе дізнавалися?
— Із публікацій у ЗМІ, яким мене рекомендують колекціонери. Про мене виходили статті в газеті «Добрий господар», у журналі «Городник». Після цього мені почали писати у фейсбук, де я на своїй сторінці розказував про сорти помідорів, ділився враженнями від сортів, своєю агротехнікою.
А ще до томатів я захоплювався квітникарством, мав велику колекцію пеларгоній, які ще називають геранями. Вирощував їх, писав про них у фейсбуці. Я навчався в Чернігівському колегіумі № 11 (зараз це гімназія), там є дуже хороша вчителька біології Інна Чекмінь. Вона — супервикладач! Під керівництвом Інни Вікторівни я написав науково-дослідну роботу щодо живлення пеларгоній, а коли зайнявся томатами, ще одну — вже досліджував агротехніку вирощування сортів і гібридів томатів у залежності від способів підживлення. Цю роботу подав на конкурс Малої академії наук у секції «Агрономія, аграрні науки і продовольство» й на міському етапі посів перше місце, а на обласному — друге.
У березні 2023-го нова Вадимова робота перемогла серед 24-х інших з усіх областей України у
20-му, ювілейному, конкурсі «Юний селекціонер і генетик», який проходив у Києві в Національному університеті біоресурсів і природокористування України на базі агробіологічного факультету (саме туди Вадим вступив того ж року після закінчення 11 класу).
— Ми подали роботу з досліджень явища гетерозису, тобто переваги гібридів томатів над сортами. Говорю «ми», бо з Інною Вікторівною ми — команда. Також мене завжди підтримували директор і вчитель історії 11-ї гімназії Світлана Рубан (завдяки її науці я навіть хотів стати істориком, але все ж таки схилився до фаху агронома) і завуч Любов Кравченко.
В окупації
— На 2022 рік я мав грандіозні плани. 19 лютого насіяв багато сортів перцю. На закупку насіння, торфу, іншого необхідного пішли шалені гроші. За два дні перці проклюнулись, що дуже добре, бо перець сходить до десяти днів. Думаю: якщо все почалось так добре, то сезон буде чудовим! А 24 лютого — війна…
Ми з мамою поїхали до бабусі в Слободу. Це село — неподалік від Іванівки і Ягідного. Воно опинилося під перехресним вогнем. Рашисти прийшли до нас
5 березня. Ми з мамою і бабусею сховалися в погребі. Там сиділи на картоплі й молилися. А рашисти вже бігали двором. Почули нас, наказали виходити. Мама стала просити: «Не стріляйте». Вони: «Не бойтесь, мы пришли с миром, вас освобождать. Простых людей мы не трогаем». Почали обшукувати будинок: «Где тут у вас нацики, бандеровцы?..»
Під час окупації було важко і страшно. Дякувати Богу, вижили. 30 березня росіяни вийшли. Ми виїхали до тьоті в село Локнисте на Менщину. А вже ж квітень! Добре, що я тьоті навіддавав свого насіння помідорів із 2021 року, і ми їх насіяли, інакше б у 2022-му я б залишився ще й без помідорів. Із втратою перців тоді вже змирився. У наш приватний будинок під час обстрілу Чернігова попав снаряд із «Града». Пошкодило дах, вилетіли вікна. І всі мої перці та пеларгонії померзли. Я вирішив, що квіти — пройдений етап, сконцентрувався на томатах і перців теж не кидаю.
Після Великодня ми повернулись у Чернігів. У мене зберігся великий банк насіння, я кинув клич у фейсбуці й роздав кому яке було треба (десь 40 чоловік попросили), собі залишив усього 10%. І в людей виросли гарні помідори, писали мені слова вдячності.
В університеті
— У 2023-му я зібрав хороший урожай і вступив до університету. Почався біг по колу: п’ять днів батрачиш на очному навчанні, у п’ятницю летиш у Слободу. До пів на дев’яту вечора, поки видно, збираєш помідори. В суботу о сьомій ранку встаєш, фотографуєш кожен сорт, щоб опублікувати у фейсбуці знімок з описом, вибираєш насіння. У неділю їдеш додому в Чернігів, а звідти — у Київ, де знову навчання плюс розфасовка насіння і відправка його замовникам. А ще ж — агрономічні практики.
У 2024 році я вже втягнувся, стало трішки легше все поєднувати. Зараз третій курс. Практичний досвід мені допомагає в навчанні, але при всіх своїх знаннях я не роблю вигляду, що знаю більше, ніж викладачі, уважно їх слухаю і вчусь нового.
За результатами сесій Вадим серед студентів — стабільно на високих позиціях, а цього року — перший із його 96,9 бала.
— Як однокурсники ставляться до твого захоплення помідорами?
— Дуже добре. Мене поважають, обрали старостою. Я ділюся своїми знаннями, завжди допомагаю одногрупникам. Хто просить — даю насіння безкоштовно. Мої помідори ростуть і на Донеччині, звідки одногрупник Кирило. До речі, якось мені стало цікаво, як я підписаний у нього в телефоні. Виявилось — «Помідорний магнат». Я так здивувався, посміявся. Який я магнат? У мене всього 300 сортів.
— Але ж тобі лише 19 років! Такого результату не кожен дорослий досягнув!
— Та і якби ж я постійно жив у селі й займався виключно помідорами, може, за два-три роки набралось би і п’ять тисяч сортів.
Зі своїх трьохсот Вадим цього року висадив 85-90.
— Було десь 600 кущів. Поки навчався в школі, саджав і до двох тисяч. Але я розраховую своє навантаження. Щороку складаю план посівних площ і висаджую певну кількість сортів. Бо можна посадити і 200, та що з них буде, якщо я не встигатиму за ними доглядати?..
Саджаю перевірені сорти, розбавляю їх новинками. Я вирощую томати із селекційно-насінницькою метою, щоб мати банк насіння. Для цього мені вистачає по 4-5 кущів кожного сорту. Висадив 80 сортів, зібрав насіння — і мені його вистачить на п’ять-сім років на всіх охочих, стільки я можу до цих сортів взагалі не повертатися. А наступного року сію сорти нові або ті, яких давно не сіяв і хочу повторити.
Люблю томати зеленоплідні, антоціанові (чорного, темно-фіолетового забарвлення) і базові рожеві. Рожеві всі люблять, їх дуже багато на будь-який смак — і сливки, і великоплідні, й інші. Я вже всі їх перепробував. Колись хочеться помідора з кислинкою, колись — дуже-дуже солодкого. Перш ніж рекомендувати якийсь сорт, я спочатку сам його куштую.
Вирощування томатів
— У кінці березня я сію на розсаду в лоточки, які розставляю на полиці (батько зробив мені хороший стелаж). Накриваю лоточки плівкою. Тепло і волога — ключові фактори. При їх забезпеченні, якщо у вас життєздатне хороше насіння, дуже швидко отримаєте дружні сходи. Далі все залежить від ваших дій.
Коли з’явились перші листки, пікірую — щоб рослинам було більше місця. Їм треба наростити хороше коріння. Підбираю живлення — на різних етапах розвитку вношу азот, фосфор, калій.
При настанні стабільної погоди (вночі не менш ніж 10 градусів, без заморозків) висаджую акліматизовану розсаду в ґрунт парними рядами: у шаховому порядку у два паралельних ряди, між якими — 30-35 см. Між парами рядів — метр, щоб кущі добре продувалися вітром з обох боків і щоб мені було зручно ходити з обприскувачем.
Наступний етап — пасинкування. Можна його не робити, а я роблю, особливо на високорослих сортах. Вирізаю пасинки до першої китиці. Тоді сила рослини не витрачається на зайве листя, а йде на плоди, і вони ростуть більшими. Підв’язую: через кожних три-чотири рослини встановлюю кілки, між ними натягую шпагат. І томати ростуть гарними прямими рядами.
Обов’язково — захист від хвороб. Можна застосовувати біологічний захист у вигляді корисних бактерій і грибів або фунгіцидні обробки з відповідними діючими речовинами. Хтось — за біологічне (органічне) землеробство, хтось — за фунгіциди. Останніх люди бояться, але в Чернігівській області важко щось виростити без фунгіцидів, просто їх треба використовувати правильно, в міру. І боятися слід не препаратів, а їх підробок. Якщо препарат оригінальний і все правильно зробити, то він виконує свою місію і з рослини виходить — через корені, листя.
Дуже важливе і підживлення. Коли йде вегетативний ріст, необхідно більше азоту, щоб рослина набрала зелену масу перед висадкою; під час цвітіння — фосфор, щоб цвіт не опадав; при дозріванні — калій, щоб плоди були солодкі, гарні, міцні, не тріскалися тощо, і кальцій — для хорошої форми.
Якщо рослина слабка, їй бракує мікроелементів, то грибкові хвороби до неї зразу чіпляються і вона гине. А якщо в неї міцна коренева система, повністю збережений тургор, працюють усі клітини, вони насичені мікро-, макро- і мезоелементами — рослина буде здорова, сильна і порадує урожаєм.
Коли плоди налились, кожен сорт я збираю окремо, фотографую, порівнюю характеристики, збираю з нього насіння. Для цього беру найкращі плоди зі здорової рослини, бажано нижні або середні китиці. Взяте з плодів насіння проходить певні ферментативні процеси (бродить), так краще відділяється від м’якоті, буде чистеньке, гарне, знезаражене. Потім я його промиваю, просушую, упаковую і відправляю замовникам.
М’якоть плодів уже без насіння (жмих) іде на сік, соуси. У 2023-му я не мав зайвого часу, то жмих віддавав на сік і соуси військовим. А цього року мені вперше захотілося самому зайнятися консервацією. Сік вийшов нормальний. Також назакривав помідорів у банки з морквяним бадиллям і базиліком.
— Ти все це робиш сам чи хтось допомагає?
— Тільки бабуся (татова мама), Людмила Василівна, я більше нікого не допускаю. Та і їй дозволяю лише полоти, а підв’язувати й пасинкувати не даю, — усміхається. — Іще вона трішки допомагає збирати насіння, я її два роки вчив, як це робити за селекційними методами.
Помідорний сезон у мене вже закінчився. Тепер займаюся розфасовкою насіння, публікаціями про кожен сорт. Приймати замовлення і робити відправки почну із жовтня, коли дороблю каталог. У мене на все насіння одна ціна, якої я не змінюю вже кілька років, — 20 гривень за 15-20 насінин. Хочу, щоб у якомога більшої кількості людей була змога посіяти нормальні томати.
Коли я починав, мене колекціонери підтримували. Багато дарували насіння або до купленого клали додаткові сорти в подарунок. І я зараз стараюся робити так само. Після того як про мене стали розповідати у ЗМІ, звернулася жінка з Чернігова: «Мій 13-річний син теж цікавиться томатами, хоче купити насіння». Я в жовтні їм вишлю безкоштовно.
Ви можете зайти на сторінку Вадима Гавриленка у фейсбуці, навіть якщо й не плануєте замовляти, просто для естетичної насолоди. Такі соковиті фото! А які цікаві назви сортів — Blues on a Platter («блюз на блюді»), Sofia Sweet Caramel («солодка карамель софії»), «малинові носики сержанта пеппера»…
— Дуже тішуся цьогорічним урожаєм! — Вадим показує численні знімки своїх томатів. — Втім не помідорами єдиними я жив улітку. За канікули відкатав 40 годин на механіці й завершив навчання в автошколі. Тепер треба ловити талончик у сервісний центр на практичний іспит. До водійського посвідчення залишився останній, найважчий ривок… Хочу купити собі хоч якогось «Ланоса». Агроному без транспорту не можна.
Поради від «помідорного магната»
Якщо зривати помідори зеленими і класти їх доходити, то їхній смак буде зовсім іншим. У недозрілому плоді ще багато соланіну (отруйний глікоалкалоїд. — Авт.). Коли плід дозріває на кущі, то завдяки фотосинтезу соланін повністю виходить, а в плоді залишаються лише корисні мікроелементи, зокрема потужний антиоксидант лікопін (це найцінніше, що є в помідорах), і цукри, які надають томатам смаку. Так влаштована фізіологія рослин.
Зберігати насіння томатів бажано в прохолодному місці, найкраще — у холодильнику, і воно служитиме до 10 років. А якщо його покласти в морозилку, то й до 20-ти. Проте, якщо хороше насіння помідорів тримати при кімнатній температурі, йому теж нічого поганого не буде. Бажано зберігати його в паперовому конверті, де воно дихає (на відміну від целофанового пакета), де конденсуватиметься зайва волога. Я цього року сіяв насіння із 2015 року, яке лежало не в холодильнику, — і воно зійшло.
Аліна КОВАЛЬОВА,
м. Чернігів — с. Слобода Чернігівського району.
Фото з альбому Вадима Гавриленка