«Точка опори: практики візуального мистецтва для ментального відновлення ветеранів» — проєкт, реалізований у Куликівській громаді за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Стійкість суспільства через культуру». Про його початок ми писали в №33 від 13 серпня цього року. А 16 вересня в Центрі культурних послуг Куликівської селищної ради відбулась фінальна виставка-презентація проєкту.
Його партнерами стали місцеві громадські організації «Сталевий Кулик» і «Жінки. Громада. Зміни». Проєкт об’єднав 15 учасників — ветеранів російсько-української війни, які живуть у Куликівській громаді й адаптуються до цивільного життя після участі в бойових діях (а дехто й зараз служить). Для них митці з Чернігівського обласного центру народної творчості — художниця Наталія Войстрикова і майстер з гончарства Микола Тараненко — провели вісім творчих занять. Учасників не оцінювали за художніми результатами, від них не вимагали попередніх навичок, досвіду та ідеальності у виконанні робіт.
— «Точка опори» була задумана як простір, де ветеран може не лише бути глядачем чи отримувачем послуги, а стати творцем — людиною, яка створює, спілкується, обирає власний спосіб самовираження і залишається активною частиною життя громади, — зазначає Ярина Дмитрук, фахівчиня Центру, відповідальна за написання проєктів у сфері культури.
Важливо було, щоб ветерани могли зайнятися творчістю, попрацювати у власному темпі в комфортному для них просторі. Тому робочі місця адаптували з урахуванням різних фізичних та індивідуальних потреб, адже деякі учасники мають інвалідність внаслідок поранення.
Під час фінальної виставки ветерани поділилися своїми враженнями від проєкту. 61-річний Ілля Коробка із села Виблі сказав:
— Приїжджаєш на заняття — тут твої побратими, з якими ти пішов у перший день на війну. Як-от Юрій Силенко — він був у мене командиром відділення. Багатьох хлопців я знав і до війни, зокрема по спорту. Це, наприклад, Тарас Лук’янець, із яким я грав у футбол, волейбол, теніс. Обнятися, просто привітатися з побратимами і знайомими — вже приємно. Потім заходиш — така творча обстановка: мольберти, фарби, пензлі, фартушок, який ти надіваєш на заняття. Хоч я і не творча людина, але мене вразило, наскільки ретельно все підготовлено. Тут розказують, показують, що і як треба робити. Ви повторюєте. Можете й від себе щось додати. Я до чогось дослуховувався, а щось і сам придумував. Дві години для мене пролітали як одна хвилина. Мені було комфортно і приємно.
На проєкті Ілля Якович втілив свою давню мрію:
— Колись, іще перед війною, в Чернігові проводилися свята, і там гончарі прямо на вулицях творили красу. Я підходив, дивився, і мені так хотілося покрутити той гончарний круг! А тут якраз можливість випала. Я сам спробував зробити горщик. Гончар мені допомагав. Звісно, щоб створити гарний виріб, треба, мабуть, із десяток занять. Але я хотів спробувати — і вдалося.
Організаторам же проєкт надав і можливість поліпшити матеріальну та методичну базу Центру культурних послуг, і досвід, який команда планує використовувати й надалі для творчих зустрічей та культурних ініціатив за участю ветеранів.
— Ми вдячні нашому партнеру — Українському культурному фонду — державному інвестору розвитку культури та креативних індустрій за надану фінансову, а також інформаційну підтримку в реалізації проєкту «Точка опори: практики візуального мистецтва для ментального відновлення ветеранів», — говорить директор КЗ «Центр культурних послуг» Куликівської селищної ради Марина Андрушко.
Організатори, учасники і гості виставки-презентації зійшлися на думці, наскільки важливо створювати в громадах простори, де ветерани можуть не лише отримувати підтримку, а й реалізовувати себе, спілкуватися і долучатися до культурного життя.
Аліна КОВАЛЬОВА,
сел. Куликівка.
Фото Лідії Чобітько
