Люди виїжджають, помирають, а своїх котів і собак залишають напризволяще. Їхня доля плачевна — нічийні, нікому не потрібні, приречені на голодну смерть. У кого із сусідів серце не витримує дивитися, як покинуті тварини гинуть, підгодовує їх. Дехто навіть забирає до себе. Дарма, що є й свої.
Як, скажімо, подружжя Таїсії і Юрія Ященків із Сосниці. Собак, яких прихистили, вони годують тим, що можуть купити за пенсію: крупами, курячими лапами, недорогим жиром. Балують молоком (тримають кіз). Лікують. Роблять профілактику від глистів.
Ященки мешкають майже на окраїні селища. Місця для вигулу чотирилапих достатньо. Односельцям вони не заважають.
— А на Валентину Макаренко скаржаться, — розповідає сосниччанка Надія Дідовець. — Вона живе сама. Двір не обгороджений. Собаки на вільному вигулі. Коли йде кудись, вони біжать слідом.
Валентині кажуть, щоб не підбирала покинутих і не тягла додому, а вона у відповідь: «Я так не можу». Майже вся її пенсія йде на собак.
Я її розумію. Сама не змогла бути байдужою до підкинутих кошенят. Просять їсти, дивляться в очі. Їх аж семеро. Та що вдієш? Годую.
І таких прикладів на нашій вулиці (Новоселецькій. — Авт.) немало.
Тому Надія Сергіївна, попри те що вже розміняла восьмий десяток, є чи не найактивнішою з місцевих активістів, котрі добиваються створення в селищі притулку для тварин.
Про його появу в Сосницькій селищній раді почали говорити ще минулорічної весни, запрошуючи місцевих мешканців долучитися до обговорення. Згідно з планом, майбутній притулок мав бути з належно облаштованими вольєрами, майданчиками для вигулу і дресирування, з відділенням ветеринарної медицини, тимчасовими парковками, господарчим блоком тощо. Працювати над втіленням ініціативи в життя громада мала за фінансової підтримки швейцарських благодійників — неурядової організації «Green Cross Switzerland». Ішлося не тільки про спорудження, а й про утримання притулку. Його потужностей мало б вистачити навіть для того, щоб приймати евакуйованих тварин із прикордонних зон Чернігівщини, де ведуться бойові дії.
Сосничани ідею підтримали. Селищна рада виділила під забудову земельну ділянку площею 80 соток. Вона відповідає всім санітарним нормам і вимогам щодо відстані до житлової забудови.
— Там навіть вирубали чагарники, — уточнює Надія Сергіївна. — А потім усе знову заросло. Я перевіряла.
Колишній бухгалтер, вона — за виробленою роками звичкою — намагається все тримати під контролем. У тому числі дії місцевих чиновників. Тому часто навідується до керівників громади: обіцяли — виконуйте.
— На якому етапі виконання обіцяного станом на сьогодні? — запитую в очільника Сосницької громади Андрія Портного.
— Робота робиться, все рухається, хоч і повільно. Багато часу знадобилося на виготовлення проєктної документації, на проходження експертиз. Окреме питання — складання кошторису.
Щодо виділеної для притулку ділянки, то її вже передали в оренду громадській організації. Якими частками буде здійснюватися фінансування будівництва, вирішує донор, тож назвати точні терміни відкриття притулку я зараз не беруся.
— А поки процес триває, проблему розв’язують тільки сердобольні мешканці та волонтери?
— Із 1 січня 2022 року в нас діє Програма гуманного поводження з безпритульними тваринами, яка передбачає їх системну стерилізацію.
Марія ІСАЧЕНКО,
сел. Сосниця.
Фото ілюстративне
До теми
Питання забезпечення прихистком безпритульних тварин актуальне не тільки для Сосниці.
У Ніжині для його вирішення міськрада виставила земельну ділянку, на якій збираються розмістити притулок, на аукціон на пільгових умовах. Але бажаючих взяти участь у торгах немає. Тож міжнародний відділ органу місцевого самоврядування шукає іноземних партнерів і грантову підтримку. Зараз діє тільки зоохаб, створений волонтерами.
У Коропі притулок відкрили близько двох років тому в приведеній до ладу будівлі колишньої стайні. Це був перший такий осередок для допомоги безпритульним тваринам у всьому Новгород-Сіверському районі. Втім проблема щодо бродячих собак остаточно не розв’язана через те, що деякі власники випускають своїх псів на вулицю на вільний вигул.