Володимир і Любов Колишаки з Тихоновичів Сновської громади виростили двох синів. Різниця у віці — рік із хвостиком. Вона не відчувалася. Хлопці росли як близнята. У них було дуже багато спільного.
— Хороші, роботящі, — кажуть про братів у селі.
— Дуже позитивні, людяні, — додає староста Анатолій Бондаренко.
В обох — сім’ї. У кожного — по два сини. Навіть служити братам випало в одному прикордонному загоні — 105-му імені Володимира Великого. Старший — Олександр — у 2018 році підписав контракт. На той час, коли мобілізували молодшого — Максима (у червні 2024-го), він був уже головним сержантом.
Батьки молилися за обох, жили надією, що сини вціліють під час ворожої навали і повернуться до своїх родин. Та цим сподіванням не судилось здійснитися.
Олександр загинув цьогорічного 15 березня — за два з половиною місяці до свого 39-річчя. Не встигли рідні бодай трохи відійти від цього горя, як прийшло ще одне — 18 липня поліг Максим. Обох Героїв поховали в Тихоновичах. Біль рідних із ними розділяє все село.
Ганна ЮХИМЕНКО.
Фото із соцмереж