Їдучи трасою через села Малодівицької громади на Прилуччині мимоволі уповільнюєш хід біля автобусних зупинок. На їхніх стінах буяють мальви й соняшники, течуть річки серед сосен і беріз, летять по небу журавлі, а біля лісу стоять козак із козачкою. Вся ця різнобарвна краса — справа рук 71-річного Віктора Голуба, мешканця села Обичів цієї ж громади.
Ідея прикрасити буденність виникла в нього років 9 тому. Спонтанно, але від самого серця.
— Зупинки ж, вони всі різні. І мені захотілося зробити їх красивими — щоб дивився, і душа раділа. Першою ярозмалював зупинку неподалік моєї хати. Після того люди, які приїжджали автобусом Прилуки — Обичів, виходили з нього і зразу біля зупинки фотографувалися, — говорить Віктор Миколайович. — А невдовзі до мене звернулася голова Малодівицької ТГ Олена Журавель: «Вікторе Миколайовичу, у Вашому розпорядженні всі зупинки громади». І тепер я цим ділом займаюся.
Всього в громаді 11 зупинок — в Обичеві, в Малій Дівиці, у Великій Дівиці та Петрівці. Крім них, Віктор Голуб щороку оновлює стели на в’їздах до цих сіл, а також дві великі патріотичні інсталяції в центрі Малої Дівиці — із написами «Слава Україні! Героям слава!» та «Україна єдина». Матеріали для фарбування та роботу майстра офіційно фінансує селищна рада.
Технологія розпису вимагає терпіння і часу. Віктор Миколайович працює сам, використовує водоемульсійну фарбу, в яку додає спеціальні концентровані барвники різних кольорів. На відкритому сонці фарби за рік-два вигорають, тому щочервня доводиться робити великий реставраційний рейд.
— Всі зупинки я оновлюю кожні 4-5 років повністю, а так щороку десь підфарбовую. Якщо зупинка невелика, то це день чи два роботи. А, скажімо, в Малій Дівиці є зупинка, розписана з усіх боків, то на неї піде більш ніж тиждень.
Сюжети для робіт майстер обирає самостійно — керівництво громади повністю довіряє його художньому смаку.
— Або десь в Інтернеті побачу, або на природі зроблю фото, а тоді беру і переношу. Якщо подобається якась картина, то можу й один в один перемалювати з оригіналу. В центрі Малої Дівиці на фасаді зупинки — соняшники і герб нашої ТГ, а з боків природа, річка, ставочки…
Найдивовижніше те, що художньої освіти Віктор Миколайович не має. За фахом він меліоратор, але цілих 20 років працював директором і художнім керівником у Будинку культури в Обичеві. Любов до пензля з’явилася ще в далеких 1960-х роках:
— Біля батьківської хати жив хлопець, який навчався на художника. Він приїжджав до нас на практику. Тоді в селі ще були старі хати під солом’яною стріхою… Він робив начерки, малював нас біля лісу. Ми ходили за ним, і воно так у душу мені запало! Згодом я і в школі малював, і в армії, і в клубі…
Справжній «творчий вибух» стався 11 років тому, коли Віктор Миколайович вийшов на пенсію. Окрім вуличного монументального живопису, він пише класичні картини на полотні. На його рахунку вже понад 800 робіт. Ба більше — пейзажі обичівського художника купують поціновувачі мистецтва з-за кордону, його картини прикрашають приватні колекції в Німеччині та Італії. А в себе на батьківщині він створив зупинкову галерею просто неба.
Владислава ТАРАСЕВИЧ,
с. Обичів Прилуцького району.
Фото з альбому Віктора Голуба
