Фонтан у Мені — одна з тих тем, до обговорення якої місцеві мешканці повертаються із завидною регулярністю вже без малого 10 років — починаючи з 2017-го, коли була озвучена ідея його спорудження. Її планувалося втілити в рамках повного відродження міського парку імені Тараса Шевченка. Фонтан мав стати його родзинкою — місцем відпочинку, зустрічей, побачень, фотозоною.
Тоді ще війна не була повномасштабною, тож значна частка коштів для реконструкції зеленої зони міста виділялася з державного бюджету. І все одно було чимало незадоволених. Мовляв, спочатку треба робити дороги-ремонти, а вже потім витрачати кошти на різні розваги. Втім і людей, які підтримували ідею, було немало. І хоч суперечки не припинялися, намічене потроху почали втілювати.
Всього на реалізацію ідеї пішло 3 180 391 грн (з них понад 3 млн грн — із держбюджету). За ці кошти підрядники не лише змонтували і провели повне тестування самого водограю, а й здійснили спорудження супутньої інфраструктури. Було прокладено нові лінії освітлення, облаштовано доріжки, дитячий майданчик, встановлено альтанки, здійснено озеленення.
Фонтан урочисто запустили влітку 2019 року. В серпні біля нього святкували День Незалежності, у вересні — День міста. У подальшому водограй працював сезонно: його вмикали наприкінці квітня або в травні, консервували у жовтні. Коли фонтан доводилося ремонтувати (що вимагало фінансування з місцевого бюджету), невдоволення вибухали знову. При особистому спілкуванні про нього, як правило, згадували в негативному контексті, коли мова заходила про проблеми громади — мовляв, зате в нас є фонтан. Та попри все з часом він став одним із символів Мени.
Але в 2022-му — після повномасштабного вторгнення росіян — фонтан запускати перестали: через безпекову ситуацію, обмеження бюджетних витрат, блекаути. Він стояв накритий кришкою аж до нинішнього літа, поки комунальники не взялися за благоустрій парку.
— Обрізали кущі, впорядковували зелені насадження, пішохідні зони, оновлювали лавочки. Заодно перевірили, в якому стані фонтан, — розповіла очільниця КП «Менакомунпослуга» Людмила Феденко. — Він зберігся непогано. Полагодили його там, де треба. А щодо того, запускати чи ні, було багато «за» і «проти». Одні просили ввімкнути фонтан, інші казали: «У жодному разі! Ви що, забули: надворі — війна».
Ухвалити остаточне рішення, за словами Людмили Олександрівни, допомогла одна випадкова зустріч:
— До мене підійшла мати загиблого захисника. Розказала про те, як сильно вона сумує за сином, як важко їй знайти відраду і заспокоєння. Спитала про фонтан: «Щодня ходжу повз нього на кладовище. Після цього хотілося б просто посидіти тут, і щоб водичка поряд шуміла».
Це вразило до сліз. А ще подумалося: вона ж така не одна, крім того, за роки війни в громаді народилися і ростуть діти, які не тільки не гралися біля фонтана, а навіть не бачили, як він працює. Отже треба запускати.
У міськраді мене підтримали. Фонтан підготували до роботи і ввімкнули 28 червня, в День Конституції.
І хоч працювати безперебійно він не може (під час повітряних тривог водограй вимикають і просять людей пройти до найближчого укриття), йому в місті дуже раді. Біля фонтана відпочивають, лунає дитячий сміх — малюкам так подобається гратись із бризками води.
— Не лізуть усередину?
— Може б, і хотіли, та ми постійно нагадуємо батькам, що фонтан — не атракціон: вода в ньому технічна — з реагентами, які запобігають її цвітінню. Вони можуть викликати алергію. А дно слизьке — можна впасти. Тож ігри — тільки біля водограю.
— А дорослі? — запитую, згадавши про досить поширену не тільки за кордоном, а й в Україні неофіційну традицію випускників — купатись у фонтанах.
— Невдовзі після відкриття була спроба вирвати підводний світильник із дна. Скоріш за все, це робота підлітків, яким нікуди дівати енергію. Довелося ремонтувати фонтан.
Не бачили в ньому і молодят (нерідко деякі з них, бажаючи вийти за рамки класичних застиглих поз під час фотосесій, лізуть під струмені води).
Втім фонтан ще тільки почав функціонувати.
Марія ІСАЧЕНКО,
м. Мена.
Фото із сайта КП «Менакомунпослуга»
ДО ТЕМИ
Одна з найвідоміших сцен світового кінематографу — нічне купання у фонтані Треві в Римі, коли героїня стрічки Федеріко Фелліні «Солодке життя» (американська кінозірка Сільвія, яку зіграла Аніта Екберг) у чорній вечірній сукні запрошує у фонтан головного персонажа (журналіста Марчелло Рубіні — у виконанні Марчелло Мастроянні). Ця культова сцена (вона на знімку) прославила Треві на весь світ.
Знімалися всередині цього фонтана й топмоделі для знакових модних компаній. Ці зйомки були офіційно дозволені владою Рима за великі кошти. Тих (в основному туристів, блогерів), хто попри заборону й досі стрибає у фонтан Треві заради епатажу, затримує поліція. Штраф за порушення — від 450 до 1500 євро.