Минулого тижня КП «Чернігівводоканал» оприлюднило інформацію про наміри змінити тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення. Розрахунковий тариф неабияк обурив споживачів, адже його підвищення виявилося доволі суттєвим — аж у 2,5 раза. Люди задалися питанням: що це — економічна необхідність чи спосіб отримання надприбутків?
Для початку нагадаємо, за яким тарифом споживачі КП «Чернігівводоканал» оплачують його послуги зараз:
• централізоване водопостачання — 12,97 грн/м3 без ПДВ або 15,56 грн/м3 із ПДВ;
• централізоване водовідведення — 12,79 грн/м3 без ПДВ або 15,35 грн/м3 із ПДВ.
Якщо нові розрахунки погодять, вартість послуг стане такою:
• централізоване водопостачання — 33,75 грн/м3 без ПДВ або 40,50 грн/м3 із ПДВ;
• централізоване водовідведення — 31,01 грн/м3 без ПДВ або 37,21 грн/м3 із ПДВ.
Простим арифметичним способом рахуємо загальну вартість послуг із централізованого водопостачання та водовідведення. Висновок: загалом тариф може зрости із 30,91 грн/м3 до 77,71 грн/м3. Не дивно, що соцмережі вже вибухнули тисячами обурливих постів. Але давайте вгамуємо емоції і спробуємо заглибитись у першопричини такого різкого підвищення.
— Донедавна тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для найбільших водоканалів країни затверджувала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг(у березні цього року цю функцію передали органам місцевого самоврядування. — Авт.). Чинні тарифи були затверджені нею ще на початку 2022 року. Відповідно всі їхні складові (електроенергія, пальне, інші витратні матеріали тощо) обраховувалися за цінами 2020-2021 років. На скільки вартість кожної складової зросла протягом останніх чотирьох років, пояснювати, мабуть, не варто, — говорить директор КП «Чернігівводоканал» Сергій Малявко. — Чому цей тариф досі не переглядався? На мою особисту думку, робилося це спеціально. По-перше, рішення про підвищення будь-якого тарифу завжди є політичним. По-друге, скоріше за все, серед керівництва НКРЕКП були ті, кому це рішення мало принести економічну вигоду. Минулого року я був у відрядженні в Польщі й особисто бачив, як до деяких керівників українських водоканалів підходили представники великих фінансово-промислових груп і спілкувалися з приводу величини збитків їхніх підприємств та можливості їх погашення під майбутню концесію водоканалів (форма державно-приватного партнерства, за якою держава або громада передає приватному інвестору право управління об’єктами — інвестор за свій рахунок модернізує об’єкт і отримує прибуток від його експлуатації, сплачуючи державі концесійні платежі. — Авт.). Тому я і вважаю, що тарифи не підвищувалися спеціально, щоб більшість водоканалів просто збанкрутувала і була вимушена погодитись на концесію. Фактично зараз перед нашим містом (як і перед іншими обласними центрами) стоїть питання: дешевий тариф, доведення підприємства до банкрутства і його передача в приватні руки, як це свого часу відбулося з обленерго та облгазами, чи підвищення тарифу й утримання комунального підприємства.
— Багаторічне стримування тарифів на водопостачання та водовідведення для побутових споживачів призвело до того, що більшість водоканалів зараз опинилась у критичній ситуації, — підтверджує директор Асоціації «Укрводоканалекологія» Дмитро Новицький. — Тому середнє зростання тарифу для міст складе 148% — вартість послуг із водопостачання та водовідведення підніметься до 68-89 гривень за кубометр води.
— Ми чудово розуміємо, що, якби свого часу тариф піднімався хоча б на рівень інфляції, населення сприйняло б це нормально, — додає Сергій Малявко. — Зверніть увагу, всі інші водоканали, які й раніше підпорядковувались органам місцевого самоврядування, давно підняли свій тариф. Так, у Ріпках за кубометр води споживачі вже сплачують 278,92 гривні, у Мені — 142,81 гривні, у Сновську — 134,41 гривні. Звісно, у маленьких містечках тариф завжди вищий, адже кількість використаної води не така вже й велика, а витрати на її постачання чималі. До речі, тут ми також маємо свою проблематику — із 2022 року обсяги води, яку ми постачаємо чернігівцям, впали десь на 30%. Це й зрозуміло — частина населення виїхала, частина промисловості релокувалася. При цьому витрати підприємства на подачу води продовжують зростати і, відповідно, ділитися на меншу кількість кубометрів. Це ще одна причина підвищення тарифу.
Заради справедливості зазначимо: прогнозований тариф «Чернігівводоканалу» — не найвищий в Україні. Наприклад, у Тернополі після затвердження він може скласти 98,59 грн/м3, в Ужгороді — 96,58 грн/м3. Звісно, є серед обласних центрів і щасливчики: Чернівці — 63,56 грн/м3, Черкаси — 56,71 грн/м3. Усе залежить від стану мереж, витрат конкретного підприємства та обсягів водопостачання.
У цьому контексті не може не виникнути запитання: а як же такі збиткові тарифи покривали потреби підприємств досі?
— Чинний тариф КП «Чернігівводоканал» покриває лише 65% потреб підприємства, — каже Сергій Малявко. — Ми маємо значні борги за енергоресурси. Наприклад, тільки наш борг за електроенергію станом на 31 травня становив 53 мільйони гривень. Міська рада свого часу допомогла сплатити 20 мільйонів, але цього, звісно ж, замало. Плюс у нашому тарифі є ще й неоплачений кредит — близько 15 мільйонів доларів. Цей кредит від Світового банку (його загальна сума становила близько 23 мільйонів доларів) КП «Чернігівводоканал» отримало протягом 2009-2012 років під гарантії Чернігівської міської ради. За кредитні кошти було повністю замінено все насосне обладнання підприємства (завдяки чому ми економимо близько 40% електроенергії), весь автопарк, запроваджено автоматизацію на всіх насосних станціях і частково замінено труби водогону і каналізаційного колектору. Погасити цей борг ми мали до 2027 року. Втім через те, що із 2022-го ми фактично нічого не могли погасити через брак коштів, накопичилася прострочена заборгованість. Курс долара, який був закладений у кредитний договір, становив 26 гривень. Зараз ми маємо сплачувати кредит за зовсім іншим курсом — 45 гривень. Фактично на покриття цього кредиту нам потрібно близько 50-60 мільйонів гривень щороку. Через утримання тарифу таких коштів ми не маємо, а міська рада, на жаль, хоч і є гарантом погашення цього кредиту, дотацій на нього не дає. Новий тариф дасть нам змогу планово оплачувати кредит, проте попередня заборгованість так і лишатиметься, гроші на неї нам треба шукати окремо.
Ну і, мабуть, остання проблема, яку має розв’язати новий тариф, — оплата праці працівників «Чернігівводоканалу».
— У нас великий дефіцит робочої сили, — говорить Сергій Малявко. — Не закрито близько 20% вакансій. Це інженери, електрики, слюсарі, зварники. Нам навіть довелося розформувати деякі аварійні бригади через брак персоналу. В середньому зарплата тих, хто зараз обслуговує каналізаційну мережу, — до 30 тисяч гривень. Знайти фахівців, які розуміються на цій роботі й погодяться на таку оплату, дуже важко.
В Асоціації «Укрводоканалекологія» наголошують: штучне стримування тарифів уже давно перестало бути соціальним захистом людей, насправді воно перетворилося на фактор, який руйнує критичну інфраструктуру, і просять місцеву владу об’єктивно розглянути проблему. Новий тариф на водопостачання та водовідведення для чернігівців буде прийнято лише після погодження з Чернігівською МВА. Чи станеться це, скоро дізнаємось.
Катерина ДРОЗДОВА