– Яка ж у нашої Наталочки легка рука! Жодного разу за життя нічого не вигравала, а тут тільки-но вона квитанцію на розіграш відправила – ось і подарунок, – радіє 78-річна Ганна Татаренко з Григорівки на Бахмаччині. Цього тижня вона стала переможницею гартівського конкурсу передплатників і отримала від нас набір каструль.
– «Гарт» я передплачую все життя. Коли приходить черговий номер газети, поки всього не прочитаю, нічого не роблю, – каже Ганна Олексіївна. – Мені в ній подобається все: людські долі, історії наших військових, поради, навіть оголошення. Але, зізнаюся, був час, коли я на «Гарт» розсердилась і пів року його не передплачувала. Все не могла зрозуміти, як так виходить, що іншим людям надсилають якісь подарунки, а я все життя читаю цю газету і ніколи нічого не отримувала. Втім довго без «Гарту» не витримала – передплатила знову вже в наступному півріччі. Подарунки подарунками, а жити без цієї газети я не можу. А тут пів року тому до нас прийшла Наталочка і зі своєї легкої руки допомогла мені ще й приза виграти.
Начальницю пересувного відділення поштового зв’язку №61 Наталію Романенко і водія-листоношу цього ж відділення Олександра Дроб’язка ми зустріли прямо біля будинку Ганни Олексіївни – поштовики приїжджають у Григорівку щочетверга.
– Начальницею відділення я працюю всього шість місяців, тож навіть не знала, як відбуваються конкурси передплатників у газетах. Ганна Олексіївна почала розпитувати, як люди виграють там подарунки, то я взяла «Гарт», погортала, почитала і зі свого телефона відправила фото її передплатної квитанції вам на вайбер. Ото й усе. Ми ще посміялися, мовляв, якщо Ганна Олексіївна виграє подарунок, то поділимо його навпіл, – розказує Наталія Романенко.
До цього вона багато років працювала керуючою магазину.
– Може, й повернулась би до цієї роботи, але ж не можу тепер своїх підопічних покинути, – зізнається. – Головні клієнти пересувних відділень Укрпошти – люди поважного віку. У кожного своя доля, свої проблеми, кожному потрібні спілкування, увага, а то й допомога. Мої підопічні хоч і з різними характерами, але всі дуже хороші, тож працювати з ними – одне задоволення.
– І нам із Наталочкою добре – завжди і новини розповість, і пораду дасть, і товари потрібні привезе. То ж раніше село величезне було, гуло як вулик. Ще коли я ходила до школи, то в класі було 30 учнів, а на паралелі таких класів аж три! Людей на кожній вулиці було сила-силенна, а тепер… – Ганна Олексіївна махає рукою.
Весь вік вона прожила в Григорівці.
– Нас у батьків було п’ятеро – чотири дочки і син. Усі залишились у Григорівці, а брат та одна із сестер і взагалі жили зі мною по сусідству. На жаль, нікого з них серед живих уже немає, як і мого чоловіка. 16 років, як я його поховала. Рак горла… Іван був теж григорівським. Старший за мене всього на два роки, тож я трохи знала його ще з дитинства.
Ближче познайомились ми вже тоді, коли Ваня прийшов з армії. Зустрілись у клубі, почали спілкуватися, а потім й одружилися. Обоє працювали в місцевому колгоспі. Чоловік спочатку був трактористом, згодом перейшов у тваринницький комплекс. Я ж до заміжжя працювала дояркою, а після народження дітей пішла в ланку. Взагалі мені не було й 16 років, як почала на фермі робити. Пропрацювала там 10 років. Робота важка, тричі на день ми їздили в поле доїти корів. На мені було 17 голів. Серед них і корови-рекордсменки, які за день давали понад 20 літрів молока. Отак за три доїння вручну близько 300 літрів молока я й надоювала. Були в нас також інші завдання – самим треба було пашу в сарай занести, відсепарувати молоко, потім помити сепаратор і бідони. У нас була молодіжна бригада з чотирьох чоловік, то один рік ми навіть змагались із Сумами за надої. І перемогли! Цілий рік після цього біля нашого молочного комбінату як відзнака майорів прапор. Ну й особисті винагороди за хорошу роботу ми отримували. Я, наприклад, їздила на 18 днів у цілий тур радянськими містами-курортами – Ростов, Кисловодськ, Баку, Єреван, Тбілісі, Батумі, Гагри, Сочі, Дербент. Пам’ятаю, ніч їдемо, а вдень на екскурсії ходимо. Цікаво було.
А вже після декрету я вийшла на роботу ланковою. Коли діти малі, на фермі працювати складно – рано треба йти, пізно повертатися, а польові роботи виконувались за нарядом. Отак до пенсії й допрацювала. А зараз уже і вдома нездужаю. Ходжу із двома палками. Хазяйства не тримаю, займаюся трохи городом, а ще дуже люблю вирощувати квіти.
У Ганни Олексіївни двоє дітей – 51-річна дочка Лариса і 48-річний син Леонід, четверо внуків – Діана, Юлія, Максим, Анна й навіть дві правнучки – Софійка і Оленка.
– Лариса живе в Григорівці. Переїхала сюди з Дніпра на початку повномасштабного вторгнення. Її чоловік із 2023-го на фронті, воює зараз на Куп’янському напрямку. Льоня із сім’єю живе в Бахмачі. Правда, його син Максим зараз у Полтаві – навчався там на лікаря-травматолога і там же проходить інтернатуру. І діти, й онуки із правнучками в мене бувають часто. Навідуються і племінники, які живуть у селі. Тож я хоч і живу сама, але точно не одинока, – каже Ганна Олексіївна. – На жаль, дев’ять років тому сталося в нашій родині велике горе – убили старшого сина Лариси, мого внука Олексія. Йому було всього 24 роки. Ще б жити і жити… Так жаль, коли гине молодь. І дуже хочеться, щоб у всіх-всіх наших дітей, онуків, правнуків було безхмарне світле майбутнє, без хвороб, війн і нещасних випадків.
Погоджуємось із Ганною Татаренко на всі 100% і бажаємо саме такого майбутнього всім нашим читачам! А також обіцяємо працювати для вас іще наполегливіше, аби щотижня дарувати всім, хто читатиме «Гарт», позитивні емоції – і цікавими публікаціями, і яскравими фото, і корисними подарунками. До речі, цього тижня ще один сюрприз від «Гарту» – гартівський фірмовий набір (футболка, кепка і чашка) – дістається Тетяні Шелег зі Слобідки Новгород-Сіверського району. Вітаємо Тетяну Анатоліївну! А всім нашим передплатникам нагадуємо, що черговим переможцем може стати кожен! Для цього треба лише передплатити «Гарт» на друге півріччя 2026 року в найближчому поштовому відділенні або у листоноші й надіслати копію своєї передплатної квитанції на адресу нашої редакції (м. Чернігів, проспект Перемоги, 62) або ж на вайбер за номером (098) 741-88-51. Наші подарунки вже чекають на вас!
Катерина ДРОЗДОВА,
с. Григорівка Ніжинського району.
Фото автора